⬆︎ Da click y escríbenos
Свої дослідження вчений продовжив у компанії Bethlehem Steel, ставши там 1898 року консультантом з менеджменту. У цій фірмі він пропрацював до 1901 року, в якому вона була продана новому власнику. Сам Фредерік Тейлор, книги якого викликатимуть суперечливі враження в експертів, стверджував, що він зміг зробити з маси безформних здогадок сувору систему знань.
До початку 70-х років XX ст. Цей підхід, названий П. Лоренсом і Дж. Лоршем організаційною теорією “випадків”, оформився як один з https://my.ua/news/cluster/2023-06-21-chogo-ochikuvati-vid-ios17-u-apple-podililisia-podrobitsiami/2fbb5190-1069-11ee-a7aa-f29110c04e53 напрямів цієї науки. Файоль визнає, що при порушенні деяких принципів управління в організаціях виникають комунікаційні труднощі.
Зробили спробу побудувати теорію фірми, що діє в умовах постійного «квазівирішення» конфліктів між підрозділами в організації, що формують, за Марчем, «політичні коаліції». На його думку, застосування принципів наукового управління приведе до усунення майже всіх причин суперечок і розбіжностей власників підприємств і найнятих робітників. Хоча давні цивілізації та церква подають приклади ефективної практики управління, технічні впровадження періоду промислової революції здійснювали більш динамічний вплив на розвиток теорії менеджменту.
Тейлора базувалися переважно на наукових дослідженнях, тоді як принципи, сформульовані Файолем, були результатом численних експериментів і визначалися досвідом його роботи як керівника. Впродовж ЗО років (1888—1918) він був головним керівником французького гірничодобувного і металургійного концерну “Комам бо” — концерн, який знаходився спочатку на межі краху, а перед виходом А. Файоля у відставку перетворився на одне з найбільших і процвітаючих підприємств Франції. Найбільш значний внесок у розвиток теорії організації на третьому етапі зробив Альфред Чандлер. Результати його досліджень опубліковані у книзі «Стратегія і структура» (1962 р.). Барнард дав визначення формальної (цілеспрямованої) організації та її складових елементів і призначення, виділив суб’єктивні й об’єктивні аспекти влади керівників.
Співпраця між керівниками та підопічними для досягнення спільних цілей. Проблему обмеженості формальної організаційної структури А. Файоль проілюстрував, використовуючи такий типовий приклад (рис. 2.1).
Головними представниками теорії організації цього часу були Макс Вебер, Анрі Файоль і Фредерік Тейлор. Розроблений ними підхід орієнтований на організаційні і технічні удосконалення системи шляхом підвищення ефективності внутрішніх функцій організації. Використовуючи свій винахід (мікрохронометраж), Гілберти могли аналізувати окремі трудові рухи, точно визначати, скільки часу необхідно для виконання операції (хронометраж). Ці ідеї виявилися корисними для всіх галузей промисловості. Дана робота ілюструвала технологічні та організаційні навички автора, який творчо впроваджував у виробництво існуючі методи управління продуктивністю. Тейлор займався поділом завдань з операцій, їх хронометражем і виявленням способу їх максимально швидкого виконання.
Власників підприємств насамперед цікавило отримання максимально можливого прибутку на вкладений капітал. Тому велика увага приділялася спрощенню виробничих операцій, скороченню відходів і спонуканню працівників підвищувати продуктивність. Це викликало появу наукових методів управління. Майбутній гуру менеджменту народився 20 березня 1856 року в передмісті Філадельфії.